Чому у світі відбуваються революції? Чому в людей «вривається терпець»? Чому люди хочуть змінити певні устрої, оточення, норми, а не себе?

Відповідь, якби очевидна. Тому що певний народ або населення окремої країни стомлюється від несправедливості, гноблення і виникає нестерпне бажання докорінно, тобто радикальним способом змінити своє життя, змінити режим. Поступово не виходить, тому що накипіло і на даний час прийнятні тільки крайні заходи по вирішенню такого питання. Радикалізм – це захисна реакція, радикал – прихильник рішучих дій. Але, люди дуже часто вдаються до радикальних засобів боротьби, обираючи революційний  шлях. Революція – це кров, розруха, страждання, хаос і стремління все зруйнувати вщент і на обломках вибудувати своє уявне бачення про правильність і справедливість.

Радикалізм,  таким чином, це все те, що порушує дещо цінне. Такі міри також можуть загрожувати національним інтересам, загальнолюдським цінностям, науковим і релігійним істинам. При цьому, цілі радикальної програми можуть бути різними, в тому числі і невинними. Наприклад, досягнення стовідсоткої  грамотності населення шляхом розстрілу всіх неграмотних  - це повністю радикальна програма. 

Ви тільки уявіть собі якщо в руки радикалам потрапить ядерна зброя. Вони тоді ні перед чим не зупиняться. Як на мене,  радикалізм – це «доля слабких». Замість пошуку негативу, потрібно шукати позитив  і розвивати співпрацю. Крайні погляди окремих категорій можна змінити шляхом об’єднання  суспільства та його ціннісних орієнтирів. Від радикалізму може врятувати духовність, духовна основа, яка здатна згуртувати суспільство. Тоді і не буде підґрунтя для протестних настроїв. Силою цю задачу не вирішити.

І не варто забувати ще одну річ! Люди, якщо ви бажаєте досягти яких-небудь цілей через «нарушение и разрушение», то це ще не факт, що передбачувана «терапія і консервація» опиниться в даному сенсі гуманнішою.