Не вщухають дискусії навколо публікації статті “The New York Times” «North Korea’s Missile Success Is Linked to Ukrainian Plant, Investigators Say» («Успіх КНДР у випробуванні балістичних ракет пов'язаний з українським заводом»). Тому і я вирішила приєднатися до обговорення цієї “делікатної” теми.
 

   Здивувало, що стаття опублікована не в колонці Оpinion, а є повноцінною статтею, думкою журналістів видання. Крім того, ця стаття була ще й у друкованій версії видання, але з трохи іншим заголовком «Tracing Success Of North Korea To Ukraine Plant».

   Отже, вдалося з'ясувати, що експерт, який дав коментар про причетність України до поставок деталей для ракет КНДР, наприкінці 90-х працював в Росії, у тому числі з російськими спецслужбами. За словами заступника МІП Д. Золотухіна, іноземні експерти, які виступають з критикою України, доволі часто або проживали в Москві, або мали до неї якесь відношення.

Секретар РНБО О. Турчинов заявив, що Україна не поставляла Північній Кореї двигуни.

   Політолог-міжнародник Б. Яременко також детально проаналізував скандальну публікацію. На його думку, “The New York Times” публікує статтю, де міститься "думка", що Південмаш якимось чином причетний до створення двигунів для північнокорейських ракет.

   Сама газета, власне кажучи, нічого не стверджує. Публікація є переказом дослідження такого собі Майкла Еллемана з такого собі Міжнародного інституту стратегічних досліджень, який все своє життя займається ядерним роззброєнням і своє дослідження присвячує здебільшого опису технічних аспектів розвитку ракетних технологій в Кореї. При цьому (УВАГА!) він завжди вживає назву України ДРУГОЮ ЧЕРЕЗ КОМУ ПІСЛЯ РОСІЇ. І говорить лише про походження та розвиток певних технологій.

  Зате журналісти “The New York Times” заповнюють усі інші пробіли між виробником в Дніпрі та пусковою установкою в Північній Кореї.

  “Ну, щоб не підставляти Білий дім, журналісти роблять реверансик, що інформації про те, що до передачі ракетних технологій корейцям причетна українська влада на чолі з Порошенком, якого нещодавно приймали у Вашингтоні, немає. Але думка така, що це українські технології чи навіть самі двигуни придбані на “чорному ринку” (ага, він якраз розміщується поруч із пташиним ринком на Куренівці) або у робітників на заводі Південмаш є.”

   Отже, Яременко підсумовує, що ця публікація не про те, що є чи було, а про те, що думає пан Еллеман про ракетні двигуни, із щедрим додатком бездоказових здогадок журналістів з “The New York Times”. Ну, і з акцентом на Україні замість Росії, що фактично спотворює висновки доповіді, на якій і базується публікація (пан Еллеман більше говорить про роль Росії в розвитку ракетних технологій в Північній Кореї).
   Державне космічне агентство України повідомило, що станом на сьогодні Україна не реалізує жодного космічного проекту з державами-не членами РКРТ, який передбачає передачу товарів категорії І. З огляду на зазначене, будь-які звинувачення у передачі суб’єктами космічної діяльності України товарів чи технологій до Корейської Народної Демократичної Республіки, які сприяли б розвитку балістичних програм, є абсолютно безпідставними.
    Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ПІВДЕНМАШ) заявило, що факти, викладені в публікації, не відповідають дійсності, адже ПІВДЕНМАШ не тільки не є основним виробником ракет для РФ, але і взагалі не постачає до РФ ані ракети, ані їх деталі та складальні одиниці, у тому числі, ракетні двигуни. Крім того, припущення авторів публікації та процитованого ними «експерта» щодо можливого зв'язку України з прогресом КНДР у розвитку ракетних технологій не мають відношення до реальності.
   ПІВДЕНМАШ ніколи раніше не мав і не має зараз ніякого зв'язку з північнокорейськими ракетними програмами космічного чи оборонного характеру. Ракети та ракетні комплекси військового призначення за часів незалежності України ПІВДЕНМАШем не випускалися і не випускаються. Єдиний серійний двигун, що постачається в останні роки на експорт (РД-843 в Італію для європейської ракети-носія «Вега»), призначений для запуску та роботи в умовах відкритого космосу та за своїми характеристиками (у тому числі, за силою тяги) непридатний для використання в балістичних ракетах військового призначення.

   Тож радимо американському виданню краще досліджувати і готувати матеріал, щоб не стояти в одному ряді зі “славнозвісними” Sputnik та RT.

Источник: http://myheartwithukraine.blogspot.de/