Москаль з полотном Степан Руданський


Кричить баба, репетує,
Пукає в вікно,

А москаль припав до плоту,

Тягне полотно.

Стягнув собі: «Пращай, бабка!

Злом не памінай!»

Стара баба у погоню:

«Служба, почекай!»

Москалеві то й байдуже,

Баба вже й клене:

«Нехай тебе, препоганий,

Куля не мине!»

«Пусть себе, – москаль говорить, –

Баба паарьоть,

Віть добраво чаловєка

Куля не вазьмьоть…»

«Богдай же тя свою лаской

Господь обминув,

Богдай же ти, препоганий.

Дзвона не почув!»

«Что мне, бабка, тваї дзвони.

Дзвонов не відал?..

Каби я ліш ва паходє

Барабан слихал!»

«Богдай же ти світа-сонця

Більше не видав!

Богдай же ти зозуленьки

Більше не чував!..»

«Чого мне слушать, как зазуля

Вашая пайот,

Мене в матушке Расеї

Й одуд закуйот!»


15 апреля [1858].