Судова влада в Україні, якщо придивитись уважно – це просто одна зі сфер послуг для певних прошарків. Після того, яквийшли з моди праска з паяльником, ці «прошарки» визнали суддівський молоток найкращим знаряддям вирішення майнових спорів. Не сказати, щоб дешевим, зате не треба вдаватись до відвертого криміналу. І особливо дієвим цей інструмент зарекомендував себе в провінції, де юридична неписьменність аборигенів дозволяє добродіям у середньовічних мантіях вертіти кодексами, як хрестоматійним дишлом. Хоча трапляються й обломи...

Догани в нагороду

Випадок, точніше, багаторічна судова тяганина, зафіксована в Сватівському районі на Луганщині. Тут голова райдержадміністрації разом із подільником вирішили – у повній відповідності з означеними віяннями – відтягати на свою користь ласий шмат чужого майна. А саме: переоформити право оренди чималого, як на луганський степ, ставка на отого самого подільника. Благо, на той момент розпоряджатись землею були поставлені саме голови РДА. У Сватовому на цій посаді сидів такий собі Володимир Мормуль.

Сміливості обом додавала та обставина, що законним орендарем була 70-літня людина, то ж операція подільникам не здавалась надто складною чи небезпечною. Навпаки, більше підстав боятись було в їхнього… опонента. Адже новий претендент на майно, такий собі Ігор Літвін(так в усіх судових документах – через «і», хоча прізвище рідного його батька пишеться через «и»), за потребиміг мобілізувати певну кількість «товстолобиків» із битами чи іншим… реманентом. От тільки «опонент» виявився далеко не безпорадним.

Євген Семенов у Сватівському районі користується справжнім авторитетом. Не в тому сенсі, в якому це слово вживають у середовищі Літвінів та Мормулів. Євген Георгійович тридцять чотири роки пропрацював керівником одного найуспішніших на Луганщині сільгосппідприємств. Колгосп «Україна» в селі Містки він очолив у неправдоподібно далекому вже 1970-му році, і з тих пір у рейтингу зі340 колгоспів та радгоспів «Україна» нижче 10-го місця не опускалась.У доробку Семенова звання Заслуженого працівника сільського господарства, орден Трудового червоного прапора, грамоти ЦК КПРС…

Тим, кого згадка про ЦК в цьому списку не надто вражає – вінможе пред’явити… 18 доган по партійній лінії. Хто жив у ті часи, підтвердить: аби отримати догану від першого секретаря райкому, треба було зробити щось видатне. І Семенов робив. Скажімо, він першим в області відмовився від плуга (догана); першим в СРСР почав вносити в ґрунт безводний аміак (ще одна). Щоб вивести нову породу дійних корів, він умикнув із санаторію ЦК КПРС бика айрширської породи (ледь з партії не вилетів).

Схрещення цього красеня із нашими степовими «простушками» дало такий приріст надоїв, що голова колгоспу готовий був утричі меншим стадом давати план по молоку. Тоді б у три рази менше довелося б витрачанні кормів. За що догана? Перший секретар райкому викликав на нараду– а голова колгоспу брати в ній участьвідмовився:унього в Місткахсаме в той день зібрались академіки, професори і столичний чиновний люд на всесоюзний семінар – вивчати передовий досвід. От за порушення партійної дисципліни догану й вліпили.І т.д., і т.ін.

Колгоспи й радгоспи в Україні в 1992-му перейменували на КСП, а в 2000-му Леонід Кучма своїм Указом КСП розігнав, і селяни почали створювати фермерські господарства, СТОВи, агрофірми й таке інше.Колишні колгоспники, природньо, довіряли своєму багаторічному голові, і коли Семенов створив свою агрофірму «Містки», попросили його взяти їхні паї в оренду. Все йшло чудово, але в березні 2005-го термін оренди добіг кінця, і раптом з’ясувалось, що хтось провів серед пайовиків напружену «роз’яснювальну роботу», в результаті якої ті раптом масово почали відмовлятися від продовження договорів з агрофірмою. Паї вони дружно віддали іншому… підприємцю.

Беззаперечно, вони мали на це право. От на що ніхто права точно не мали, то це накладати загребущі лапи на зерно, яке було на цих паях вирощено. Семенов, як завжди, дотримав усіх правил агротехніки; озимина дала 60 центнерів з гектара.Новий орендар загнав на поле комбайн і, не вклавшижодної копійки (якщо не вважати «вкладенням» горілку, яка пішли на «умовляння» селян) заволодівтакою кількістю збіжжя, яке дозволило йому придбати новенький JohnDeere. А це від 1,5 млн. грн., як на ті гроші.

Ну, а далі (точніше, одночасно із цим) славетний Сватівський райсуд під проводом його голови С.А.Юрченка довів рейдерську операцію з ліквідації АФ «Містки» до логічного завершення. Ухвалами суду (і діями судових виконавців) основне майно агрофірми опинилось в рукахВ’ячеслава Литвина (батька вищезгаданого Ігоря Літвіна).Справедливості заради слід зазначити, що прокуратура майже через п’ять років знайшла в діях районного БТІ, що зареєструвало це неподобство, ознаки складу злочину. Але «візпонині там». А згодом почалась нова «епопея», в якій знову відзначились якоюсь надлюдською безсоромністю служки кволої повітової Феміди.

На суші й на воді

Каскад із двох ставківміж селами Містки й Чепігівка– це результат старань голови колгоспу «Україна» Євгена Семенова. Рейдерське захоплення його агрофірми уже починалось, коли він наприкінці 2004-го взяв в оренду на 50 років землю під нижнім ставком площею 54,4 га і, відповідно, воду над нею. На верхньому, до речі, господарював Літвін, і навіть на мапах Google можна розгледіти різницю між двома водними об’єктами. Нижній – чистий і глибокий; верхній вже почав заростати очеретом.

Семенов встановив по берегах кладки, як він їх називає – містки, з яких зручно ловити рибу вудками. Літвін вже кілька разів відряджав своїх «товстолобиків», і вони ті кладки різалибензопилами. Семенов зариблював свій ставок мальками промислових порід. «Товстолобики» лили у воду гербіциди…

У 2009-му Літвінтакої «наруги» не витримав і почав нову рейдерську атаку на Семенова. На той час районом уже керував Володимир Володимирович. Мається на увазі, звісно, не Путін– усього лише «регіонал» Мормуль. Утім, не будемо відхилятись у велику політику, подивимось на ситуацію з точки зору Цивільного і Цивільно-процесуального кодексів.

У червні 2009 року Сватівська райдержадміністраціязвернулась до Сватівського ж районного суду із позовом до Семенова Є.Г. з вимогою розірвати договір оренди ставка від 28 грудня 2004 року. Підстави? Наскільки можна зрозуміти з пізніших судових ухвал,Мормуль із Літвіном прискіпались до тої обставини, що договір із Семеновим підписав не особисто голова РДА ВолодимирКуницький, а «усього лише» його заступникВіктор Мушнін. Інших претензій до орендаря не виникало.

Чому «солодка парочка» вирішила, що це є порушенням Закону, залишається загадкою: Семенов продемонстрував розпорядження Куницького, яким той доручає Мушнінувестивзагалі всі справи, пов’язані з питаннями оренди державного майна, а не тільки по даному конкретному договору.

Суддя навіть не намагався з’ясувати, чи було таке розпорядження, і в повному обсязі задовільнив Мормулеві вимоги. На підставі рішення суду першої (!) інстанції Мормуль видав розпорядження №847/1 від 15 грудня 2009 року «Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об’єктом… та внесення відомостей про розірвання договору до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі на території Містківської сільської ради, який був зареєстрований під №040441700137 від 30.12.2004 року».

Слід сказати, що маячню про неправочинність підпису заступника голови РДА ні в апеляційній, ні в касаційних інстанціях просто ні разу не розглядали. Зате в Сватовому Літвінкожного разу вимахує цією тезою, як дубиною. І не без успіху. Але ж з якою швидкістю розгортаються події в грудні 2009-го! Уже 29-го Мормуль, «за результатами проведеного земельного аукціону» (?!) видає розпорядження №954, «на підставі якого вказана земельна ділянка під водоймище була надана за договором оренди від 30 грудня 2009 року» – Літвіну.

От що значить, коли на боці рейдера виступає суд, бодай і першої інстанції. Бо ставок у Семенова відтяпали блискавично, а от повернути його назад він не може досьогодні. Хоча має на руках цілий стос судових рішень, ухвалених на його користь.У жодній газеті елементарно не вистачить місцяїх цитувати. Тому – пунктирно.

Рішення про надання земельної ділянки Літвіну від 29 грудня 2009 року Господарський суд Луганської області скасував аж… 23 липня 2012 року. Цей вердикт (якщо можна так висловитись) підтвердив Донецький апеляційний господарський і Вищий господарський суди України у тому ж році.І Мормуль… похитнувся. 16 серпня 2013 року він відмінив, нарешті, своє протизаконне рішення. А некваплива Феміда в особах суддів Апеляційного суду Луганської області 21 листопада 2013 року дійшла висновку, що Сватівській РДА слід відмовити в позові червня 2009-го, яким районна влада вимагала в Семенова передати їй назад багатостраждальний ставок.Finitalacomedia? Якби ж то…

Іменем України…

Далі сталось саме те, від чого нормальні люди починають скаженіти. За нормальною логікою, якщо пройдені всі суди, правда доведена юридично, а незаконні розпорядження відмінені, причому тим самим чиновником, хто їх підписував – має настати statusquoantebellum. Тобто відновлена правова ситуація, яка існувала на момент до початку судової тяганини. Ага, щас! Мормуль вдається до фокусу, який, здавалося б, є віддзеркаленням його ж ходу в червні 2009-го. РДА подає до Сватівського райсуду позов цього разу до Літвіна. Про припинення договору оренди на майбутнє.

Пам’ятаєте, як оперативно спрацював цей кишеньковий суд, коли треба було у Семенова майно поцупити? На все про все вистачило півроку. Зате коли настав час повертати незаконно поцуплене, суд почав діяти, ну, надто вже спроквола. Майже два роки йому знадобилось, поки суддю по справі осяйнула думка: а чи не слід залишити позов – самого Мормуля! – без розгляду. Правда, на той час сватівчани вже почали потроху й забувати, хто такий той В.В.М.– в країні настали нові, революційні часи. От тільки судову гілку влади ніякий час не бере. Що довів і апеляційний суд Луганської області, залишивши рішення суду першої інстанції в силі. На дворі стояв спекотний день 23 липня 2015 року.

Природно, така поблажливість «третьої влади» надихнула Літвіна, і він сам перейшов у наступ, знову забажав визнати договір про оренду ставку Семеновим недійсною. Оскарження, апеляції, контр-апеляції– поки справа не потрапляє до касаційної інстанції.Колегія суддів по пунктах розтлумачила колегам з провінції, де ті не праві. Аргументація настільки чітка, що людині з вулиці відразу стає зрозумілим: права на оренду мають повернутись законному орендарю. Це вже не кажучи про моральні і чисто господарські аспекти справи: ставок просто негайно слід рятувати!

Зарозумілі провінціали і тут не погодились. Не дивлячись на Ухвалу касаційної інстанції, яка прямо зобов’язує нижчу інстанцію виконати ухвалу вищої, Апеляційний суд Луганської області 8 вересня цього року знову вирішив апеляційну скаргу Семенова Євгена Георгійовича відхилити.

Після цього можна з упевненістю стверджувати, що жодної судової системи в Україні не існує. Вона скасована судами нижчих інстанцій, а у вищих немає влади змусити кого б то не було підпорядковуватись Закону.Тут уже йдеться не про спір господарюючих суб’єктів – мова йде про те, чи здатна держава Україна, в особі вищих її органів управління, забезпечувати на всій своїй території адекватне виконання законних їх вимог.

Адже ще пару років такої практики – і провінції «еліти» на кшталт напівкримінального ділкаЛітвіна, задавивши навколо себе будь-яке вільне підприємництво, у тому числі з допомогою органів СУДОВОЇ влади, де-факто, а той де-юре візьмуть під свій контроль чималі такі шматки території. Навіщо мітинги і захоплення будівель?! Навіщо «Путінвведивойска!» – якщо можна тихо й спокійно: «ІМЕНЕМУКРАЇНИ…»

Скажете, фантастика? Можливо, але… Сьогодні й досі судовою системою України намагаються керувати, скажемо так,впливові люди. Зокрема ситуацією на Сватівщиніопікується громадянин Болгарії Леонід Фесенко. В недалекому минулому – голова Луганського апеляційного суду, а з приходом Януковича – голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (з від’їздом Віктора Федоровича Леонід Іванович теж не став затримуватись на Батьківщині). Тобто людина, яка достатньо вкорінена в суддівський корпус ідосі має з цього певний зиск.

А ще тут зафіксовано нездорову активність Володимира Іванова. Хто не в курсі – останнійперший заступник голови ОДА Олександра Єфремова. Він і до суддівства мав пряме відношення: після «помаранчевої революції» очолював у Луганську судову адміністрацію. Сьогодні Володимир Михайлович потужно проводить кадрову політику в ранзі радника нинішнього луганського «губернатора» Юрія Гарбуза, і «кадри» підбирає, слід відмітити, вельми специфічні… Скільки ще таких «кураторів» діє по інших містах та районах – наразі сказати складно.Враховуючи величезний апаратний досвід і колишню вагу обох згаданих тут осіб, наробити вони можуть чимало такого, що доведеться довго виправляти.

*       *       *

Ну, а поки з судами у хлопців складається не так, щоб дуже успішно, вони намагаються розправитись із Євгеном Семеновим більш зрозумілими, як на бандитів, способами. Про руйнування кладок і отруєння води «хімією тут уже було сказано. А недавно вони спробували оголосити Євгена Георгійовича… кілером. Так, так – вбивцею.

31 липня він приїхав на свій ставок і побачив двох рибалок на човні, які по-варварському, сіткою, тягли з води рибу. Він спробував окликнути браконьєрів голосом; ті не почули, і тоді він, не виходячи з машини, зробив постріл угору з мисливської рушниці. Ну, не міг же Літвін не скористатись нагодою, тим більше, що це були члени його… бригади.

За вказівкою Літвінаміліція почала посилено «шити» заслуженій людині статтю115 Кримінального Кодексу, причому відразу частину 2 – умисне вбивство двох або більше осіб. Хоча обидва «рибалки» залишились неушкодженими. Що, втім, недивно: рушницяб’є на 50 метрів, а човен плавав на відстані більше 200.

«Постраждалі» не знайшли нічого розумнішого (а може, «пахан» підказав), як самим продірявити човна. Можна уявити собі, як реготали експерти, оглядаючи наступного ранку акуратно насвердлені дірки.Близькість до «пахана» не допомогла –проти «рибалок» відкрите кримінальне провадження за дачу завідомо неправдивих свідчень. А по Семенову справу перекваліфікували на ст. 296 – хуліганство. І, як хулігана, запроторили до буцегарні в сусідньому райцентрі Білокуракіно. Правда, довго тримати в «мавп’ятнику» 77-річну людину із тиском 170/90 мєнти все ж не ризикнули. Розгляд справи призначили на 12 серпня, але, побачивши, як вона розповзається по швах, перенесли на 12 жовтня.

…До речі, ми ледь не забули про ще один, цілком вірогідний, варіант розвитку подій. Як-не-як,саме Сватове поставило заслін розповзанню по Луганщині сепаратизму. Вийшли люди, озброєні хто мисливськими рушницями, хто вилами – і сказали своєму недолугому землякові ЛьохєМозговому: «Брись!» То ж, не виключено, ті самі люди, коли їм увірветься терпець, на себе переберуть вирішення всіляких господарських спорів.

Та й усіх інших.